Я родом з Кубані. Сюди приїхала, закінчивши Армавірський машинобудівний технікум. У Краматорську пропрацювала сорок років за фахом. Вийшла на пенсію. До війни жили нормально: отримували пенсію, пристосовувались до нових умов життя. А тепер ні здоров'я, ні нормальних умов. 

По телевізору почула про війну. Не вкладалось у голові, не усвідомлювали чим це загрожує, хвилювались дуже. 

У нас тут родичів немає. Нам допомагають сусіди, але важко їм, важко і нам. Найстрашніше те, що немає впевненості, що залишиться дах над головою. У такому віці щось починати немає можливості. Чоловіку 85 років. Хочеться миру і спокою. 

Отримували допомогу від Ріната Ахметова, дякую вам велике, і від Червоного Хреста. Завдяки добрим і небайдужим сусідам, які дбають про те, щоб у нас була допомога. 

Шокувало те, що окуповують наші території. Сподіваємось, що Перемога буде за нами, і війна рано чи пізно скінчиться. 

Ми залишились без газу, а у нас газове опалення і жодних інших способів обігріву. Тепер з'явилась якась надія. 

Родичі виїхали у безпечне місце. Бог милував, нас не зачепило. У знайомих теж поки є дах над головою, і ніхто не загинув. 

Важко доживати, коли над твоєю головою літають снаряди. Намагалась працювати, забезпечити собі спокійну старість, і все пішло шкереберть. 

Молимося, щоб усе це швидше закінчилось. Нам залишилось чекати і сподіватися на краще. Віримо, що якось виживемо.