У цей день ми були вдома з дітьми, готувалися до школи. Прийшов чоловік зранку з роботи і сказав, що почалася війна, а потім побачили як ракети пролітають над хатами. Страх і паніка, думки про те, що робити… Найстрашніше, коли ти біжиш під обстрілом до сховища, рятуючи дітей.
Ми живемо в селі, тому майже все було своє. А якщо чогось не вистачало, звертались за допомогою до волонтерів
Ми з родиною майже всі разом: донька - вчиться, чоловік - на війні, ну а я з двома синами дома. Основної роботи немає, до війни заробляла на полі, а чоловік був комбайнером.
