На початку війни ми побачили, як всі люди в одну мить згуртувались, допомагали один одному. Це дуже тішило, бо зараз уявлення не маю, де взялись ті сили, які допомагали вижити в таких умовах!
Ми лишились квартири, будинку, речей, техніки, бізнесу, роботи, а найголовніше - рідних та друзів! Були під постійними вибухами місяць. Ночували в полі, бачили, як гинуть люди, як кричать голодні діти, як відривало частини тіла...
Найстрашніше було бачити загибель людей, дітей, розірванні тіла, те, як люди сходять з розуму та роблять шокуючі вчинки. Протягом 2 тижнів було важко з їжею. Нестача дуже відчувалась, але це ніщо в порівнянні з тим, що зовсім не було ніякої води.
Залишились тільки ключі від квартири. Вони є! Ані квартири, ні коханого рідного міста вже немає. Прилетів град під наше вікно і те місце, де секунду назад сиділо 3 моїх дітей, було помічено осколками.
