Дмитру - лише 11, але він вже знає, що таке справжня небезпека. Коли Бахмут почали сильно обстрілювати росіяни, його родина майже весь час проводила в підвалі - саме там проходили дні й ночі в очікуванні тиші. Їжу привозили волонтери з гуманітарною допомогою від Фонду Ріната Ахметова. Найсмачнішими, згадує хлопчик, були батончики - ситні й рятівні. Найстрашніше - не голод і навіть не вибухи, а усвідомлення, що завтра можеш не прокинутися.

Після евакуації до Полтави Дмитро замкнувся в собі, майже не виходив на вулицю. Повернути йому звичне дитинство допомогла психологічна підтримка, яку також організував Фонд. Тепер Дмитро знову усміхається, мріє про дитячий табір і про перемогу України. І вірить у неї щиро - як тільки дитина може вірити.