Олена знає, що таке війна, ще з 2014 року, коли Бахмут здригався від вибухів. Як лікарка та викладачка місцевого медичного коледжу, вона одразу стала на бік допомоги - зі студентами рятувала, волонтерила, підтримувала. Війна не відступала: у 2021 році від ударної хвилі загинув її батько, а у 2022-му місто знову опинилося під російським вогнем.

Коледж перетворився на волонтерський хаб. Голод, відсутність води, постійні обстріли - Олена пережила все це разом з бахмутянами. Каже: якби не гуманітарна допомога від Фонду Ріната Ахметова - багато людей не змогли б вижити.

Вона покинула місто тільки тоді, коли почалися обстріли з ворожих «Градів» - на її очах загинула сусідка, а її саму відкинуло вибуховою хвилею. Зараз живе у Полтаві, волонтерить і підтримує зв'язок з бахмутською громадою. І хоч біль від втрат не втамувати ніколи, єднання та підтримка – те, що здатне загоїти рани.