Мені близько 50 років. Є дитина і дружина.

Коли розпочалася війна, ми були всі у шоці через те, що 24 лютого путін оголосив спецоперацію. Всі захвилювались, а я відразу зрозумів, що це буде страшно. 

Найважче - психологічно. Так, проблеми з водою, але найгірше, коли вибухають бомби. Дружина цього дуже боїться. Я ще так собі витримую, а їй дуже лячно. 

Дуже шкода всіх загиблих, з якими я працював. Я родича втратив на війні. Ще у мене 9 днів як померла мати. 

Найбільший шок - це те, що війна почалась. І недавні новини шокували: коли у будинок у Дніпрі влучила ракета і скільки людей загинуло. Так само, як і по Києву спочатку. Це дуже складно сприймати. 

Ми не виїжджали, тому що у нас тут більш-менш нормально. Далі видно буде. 

Думаю, наші військові скоро навчаться вправлятися з новою технікою і, я гадаю, що підуть вперед десь приблизно у травні. 

Головне, щоб війна закінчилась! Тоді буде і майбутнє. Після Перемоги будемо будувати багато планів. Для себе і для всієї України.