З 2014 року ми потерпали від обстрілів у нашому районі у м. Донецьк. У 2019 році вдалося поїхати до м. Лиман Донецької області. Не встигли діти звикнути до спокою, як довелося знову тікати. Речі ми не встигли забрати, поїхали з одним рюкзаком у кожного. Квартиру у Лимані пошкоджено і необхідні речі намагаємося відновити, але це дуже важко. Від нервових розладів лікарі призначають дітям дорогі ліки. Гуманітарну допомогу майже не отримуємо, тому що не відносимося до вразливих категорій ВПО. Живемо вчотирьох в однокімнатній квартирі, діти сплять на розкладачках. Мріємо як можна скоріш знайти житло трохи більше. Найбільше важко було дізнаватися про смерть знайомих та родичів від обстрілів. Покидати рідних у небезпечному становищі, щоб забезпечити безпеку дітям. Дуже страшно було чути звуки пострілів та бачити світло від запуску "градів".