В нашій родині все перевернулось з ніг на голову через війну. У дитини була домівка, школа, купа кружків, котрі вона відвідувала, купа подружок. Зараз ми мешкаємо в чужому місті, дуже не вистачає дитині спілкування з однолітками. До сих пір немає прийняття сітуації, неможливо у все це повірити. Була окупація, були знайомі люди, які почали підтримувати окупантів. Як таке може бути, цеж прості елементарні речі, що таке добре, а що таке погане. Як це їм не зрозуміло? В окупації дуже не вистачало медикаментів.