Війна мене застала в Маріуполі. Я сподівався, що місто зможуть захистити. Але так не сталося.

Виживати доводилось в обстановці гуманітарної катастрофи. На щастя, запаси ліків і продуктів у мене були. Найбільше мене шокувало побачене горе. Люди у відчаї мародерили у пошуку хоч якоїсь їжі.

Обстріли були постійно, доводилось ховатись у підвалі. Опалення не було, було дуже холодно.

Коли вдалося виїхати з міста, я розумів, що скоріше за все своє житло більше не побачу. Так воно і сталося. Зараз я живу на Київщині та намагаюсь будувати життя наново. Але все одно дуже хочу повернутись додому.