Війна змусила Ганну з сином виїхати на захід України: там вона відчуває себе у безпеці й сильно сумує за рідними 

Коли почалося широкомасштабне вторгнення росії в Україну, я була вдома в селищі міського типу Нью-Йорк на Донеччині. Мені здавалося, що наш населений пункт окупанти захоплять першим. Незважаючи на це, ще місяць ми залишалися з сином вдома. Врешті наважились виїхати в Хмельницьку область, бо з кожним днем у селищі ставало небезпечніше.

Найбільшою проблемою для мене стала розлука з батьками і чоловіком, які залишилися у Нью-Йорку. Там - наша квартира, улюблені речі, школа, в якій я працювала.

Найбільше мене шокували зруйновані будинки на фото з рідних країв. Нам із сином дуже пощастило жити у тихому місці, де є всі необхідні для нас умови. Гуманітарну допомогу ми отримуємо регулярно, виплати від держави також. 

Мій чоловік залишився вдома, на Донеччині, бо працює в ДСНС. Я дуже за ним сумую, ми не бачилися п’ять місяців. Про нього мені нагадує срібний ланцюжок з двома голубами. Я замовила його уже після евакуації з Нью-Йорка. З того часу не знімаю цю прикрасу, це мій талісман.