Мені 60 років, знаходжусь в місті Краматорськ. Допомогою знайомим отримати гуманітарну допомогу і купити продуктів.

Початок війни був несподіваним. Я якраз хворіла, температура була 39, і якось не вірилося: було страшно і несподівано. Найбільше шокували гучні обстріли.

Коли світла не було, виходили на вулицю з сусідами і готували на вогнищі, але це було недовго. Тоді вже якось все більш-менш налагодилося.

Діти з міста виїхали, а ми залишилися. Тут, у місті, живе моя мама і знайомі, яким потрібна допомога. Опанувати стрес мені допомагали ліки.

Хочеться, щоб все було як раніше, щоб був мир, щоб над нами усіма було мирне небо.