Війна принесла нашій родині втрату роботи, бізнесу, невпевненість.

Найбільш важким та дуже страшним був виїзд з окупації, в якій ми провели 4.5 місяця. У місті була гуманітарна катастрофа з усім та зразу. Вода була, а їжа та медикаменти потім стали закінчуватися. В магазинах та аптеках було пусто. Запасів своїх трішки хватило. Все що пережили, окупація сама по собі, є травмуюча подія. В листопаді в будинок бабусі та дідуся був приліт, потім ще один. Діти важко переживали.
Нарешті вирішили виїжджати. Під сонцем та +40 стояли пару днів у черзі, щоб виїхати на свободу з дітьми та собакою. Їхали до теперішнього місця 5 днів. Хотіли чеченці забрати мою машину в Василівці, налякали дітей фсбешники.