Я Ольга Бондаренко, 38 років, майстер манікюру. До війни працювала у маленькому власному домі і була щаслива. Мій чоловік Сергій Бондаренко, 40 років, приготувач ігристого вина, до війни працював на підприємстві Artwinery і теж був задоволений життям. Наша дочка Варвара Бондаренко, 10 років, учениця 5 класу, до війни вчилась у школі та займалась у художній школі, але ці школи тепер зруйновані через обстріли м. Бахмут. Вона мала щасливе дитинство. Мама чоловіка Бондаренко Ірина Петрівна, 60 років, пенсіонерка, любила вирощувати полуниці для онуки на присадібній ділянці, і це робило її щасливою. Найбільш важке було переживати втрату рідної і дуже близької людини - моєї рідної старшої сестри і тітки Варвари. Вона загинула від обстрілу в м. Бахмут 10.02.2023р. Їй було 47 років. Ми дуже близько спілкувались все життя, постійно ходили в гості, відпочивали разом, Варя дуже часто лишалася на ніч у неї. Таня була вихователем у дитячому садку, тому дитині було завжди цікаво. Ще ми втратили зв'язок з моїми літніми батьками, вони теж лишилися в місті, тепер з лютого з ними нема зв'язку. Наше житло зруйноване, все майно знищено. Це лишає важкий відбиток на всіх нас, і зокрема, на Варварі.