Я Ольга, 38 років, майстер манікюру. До війни працювала у маленькому власному домі і була щаслива. Мій чоловік Сергій, 40 років, приготувач ігристого вина, до війни працював на підприємстві Artwinery і теж був задоволений життям. Наша дочка Варвара, 10 років, учениця 5 класу, до війни вчилась у школі та займалась у художній школі, але ці школи тепер зруйновані через обстріли м. Бахмут. Вона мала щасливе дитинство. Мама чоловіка Ірина, 60 років, пенсіонерка, любила вирощувати полуниці для онуки на присадібній ділянці, і це робило її щасливою. Найбільш важке було переживати втрату рідної і дуже близької людини - моєї рідної старшої сестри і тітки Варвари. Вона загинула від обстрілу в м. Бахмут 10.02.2023р. Їй було 47 років. Ми дуже близько спілкувались все життя, постійно ходили в гості, відпочивали разом, Варя дуже часто лишалася на ніч у неї. Таня була вихователем у дитячому садку, тому дитині було завжди цікаво. Ще ми втратили зв'язок з моїми літніми батьками, вони теж лишилися в місті, тепер з лютого з ними нема зв'язку. Наше житло зруйноване, все майно знищено. Це лишає важкий відбиток на всіх нас, і зокрема, на Варварі.