Я прокинулася від того, що щось бахнуло, і ми зрозуміли, що це війна. А далі була паніка і все інше.

У нас дім розташований біля СБУ, куди був один із перших прильотів. Це було дуже страшно. Я дуже боялася, щоб не почалося, як у Маріуполі.

Нам пощастило - ми виїхали швидко. Просто виїхали в Дніпро, люди тут підказали, де є житло, і ми в цьому місті зупинилися. Приємно мене вразили люди в Дніпрі. 

Тут дуже гарні люди. Вони співчувають, завдяки їм у мене є житло і робота. Всі одне одного підтримуюсь.

Розкидало сім’ю по запчастинах, по різних містах. Спілкуємося по телефону, через вайбер.

Я думаю, наступної весни війна закінчиться. Хотілось би раніше, але в цьому я не впевнена. Хочу повернутися додому і відбудовувати рідний Краматорськ.