... Вікна, двері, дах були побиті – навпроти нас вибухнув снаряд. Ось так і живемо.

Жили ми, слава Богу. Я, наприклад, у Мар’їнці працювала на молокозаводі тридцять п’ять років, у лютому чотирнадцятого року потрапила під скорочення. А в червні вже почалася війна. Чоловік працював на шахті «Трудівська», зараз він пенсіонер. У нас двоє дітей. Одна дочка живе у Вугледарі та працює медсестрою в садочку. Інша живе в Мар’їнці на вулиці Матросова.

Там досі йдуть великі бойові дії. Така наше життя.

Того року нам дали матеріал на дах, а ми самі перекрили будинок. Матеріал дала міськрада, але добре допомагала також організація «Людина в біді». Спасибі їм, звичайно.

Була хороша допомога, коли давали продуктові пакети. Нам із чоловіком вистачало від одного періоду до іншого.