Я корінний мешканець Краматорська, мені 72 роки. На дев'ятому поверсі проживаю, переніс чотири інсульти. Погано з ногами, підніматися було тяжко, ліфти були відключені, тому я переїхав на перший поверх в іншому районі - винаймав квартиру.

Загалом, з ліками були проблеми. А продуктами церква нам допомагала. 

Саме страшне – це обстріли міста, бомбардування, ракети. Таке положення було, що спасайся, хто як може. Нікуди я не звертався за допомогою.

Жахливо дивитися, коли гинуть люди, коли обстріли. Ми також постраждали - у нас в квартирі вікна вилетіли. Навпроти дому вибухнула ракета. Я звернувся за допомогою, щоб компенсували цей матеріальний ущерб. Ніби розглянули, була комісія, склали акт, і так на цьому все зупинилося. Кажуть, що банк затримує виплату. 

Спочатку онучка з п’ятьма дітьми була у Полтавській області, потім вернулася знову в Краматорськ, тому що там дуже дорого обходилося перебування. 

Перш за все мрію, щоб швидше це все закінчилося і наступив мир. Спокій дітей та онуків - це більше всього мене тривожить. У мене п’ять правнуків, а онук помер у 2022 році – відмовили нирки. Тяжко це все пережити.