Пісочницю ми обладнали для дітей, поставили шини, засипали, щоб кулі не залітали, щоб не влучило в дітей. Переважно вони тут гуляють, коли не сильно стріляють. Якщо сильно починають стріляти, ми їх відразу додому.

У нас три місця безпечні: це будинок, пісочниця і ось трохи обладнаємо альтанку, щоб діти могли там перебувати. Тут кулі не можуть пробити, не влучать нікуди. Ці конструкції ми зробили, щоб убезпечити наше життя.

У нас спершу в газову систему влучила куля. Якби ще трохи, то газовий балон вибухнув би. Через це ми зробили таку конструкцію. Тут найпростіші речі: шини й усередині засипаємо або щебінь, або найелементарніше з дороги – те, що вимиває після дощу. Мені здається, це рятує. І для мого спокою допомагає. Гадаю, що діти не постраждають, принаймні, так сильно.

Моя дочка Олена інвалід. Перенесла операцію, у тазостегновий суглоб вставляли пластину. У такому положенні вона вже три тижні, і ще необхідно три тижні в такому положенні бути. Олена народилася недоношеною, вроджене ДЦП.

У неї двосторонній вивих тазостегнового суглоба. Нам зробили операцію, через п'ять днів виписали. Оскільки вирівняли суглоби, то конструкція фіксується в одному положенні, щоб суглоби стали на своє місце. Лікарі дали великий шанс, що вона буде ходити. Тим більше дочка моя – боєць у житті, цілеспрямована. Вона вчиться, їй потрібно ходити, бігати, чимось займатися.

Я не працюю, опікуюся дитиною. Батьки на пенсії. Дитині ліки треба, а у старшого на носі школа, він у мене в шостий клас йде. А зараз немає навіть портфеля.

Я Рінату Ахметову дуже вдячна. Без його підтримки ми б на хлібі та воді жили. А так і продукти, і макарони, і навіть солодощі є для діток. Я дуже сильно вдячна Рінату Ахметову за продуктову допомогу.

Можуть удень стріляти, можуть уночі стріляти. Непередбачувано. Доводиться поруч з дочкою перебувати, тому що в будь-якої миті треба буде бігти додому. Це життя. А куди нам діватися? Нам нікуди діватися. У нас другого дому немає, де безпечно.