Я жив в Оріхові, займався продажем вікон. Перша ніч війни була гучною, ми жили на сьомому поверсі. Жінка була з поламаною ногою, спускатися на милицях вона не могла, а ліфт вже не працював. Я спускався з дітьми у підвал, молодша донька думала, що це печери. Був суцільний хаос. Ми не розуміли, що робити, куди їхати і як все буде далі.

Коли почали прилітати снаряди, ми одразу прийняли рішення виїжджати. Це було дев’ятого березня. Дорогою труднощів не було, ми взяли все найнеобхідніше та виїхали на власному авто. 

Приїхали до Запоріжжя. Перший час жили у квартирі знайомих. У нас були папуги, зараз вони живуть з тещею. Вона залишилась в Преображенці.

Сподіваюсь, у майбутньому все налагодиться.