Олена Олександрівна працювала вчителем у Маріуполі. Її сім’я до останнього не вірила, що почалася війна, запасів продуктів не робили. Вона згадує, як окупували місто, як із перших днів бойових дій закрилися магазини, а пересуватися кудись було небезпечно. На вулицях постійно відбувалися перевірки, мирних жителів залякували. Перебуваючи вдома, жінка трималася і підбадьорювала рідних. Лише за місяць сім’ї вдалося вирватися у Запоріжжя. Героїня дуже хоче повернутися додому та вірить, що всі руйнування будуть відновлені.
.png "Імена")
