Історії, які ви нам довірили
"Напевно, крик доньки я ніколи не забуду. Коли вона кричала ім’я сина"
переглядів: 402
Війна застала Валентину Откаленко в госпіталі. Жінка лікувала запалення легень. 24 лютого її, ще дуже кволу, лікарі були змушені попросити на вихід. Та справжнє пекло почалося за кілька днів. Ані світла, ані газу, ані зв’язку. Ба більше – замість питної води – розтоплений сніг! І ночівля у холодному тамбурі під’їзду. Вона згадує підкошене хворобою здоров’я. А ще – ракету, яка впала за сто метрів від будинку, де пані Валентина перебувала разом з родиною. Каже, вижити допомогло лише диво.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Місце інтерв'ю:
Київ
Місце подій:
Маріуполь
Дата інтерв'ю:
11.04.2023
Категорія
Історії мирних
Спосіб запису
Відео
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
