Мені 71 рік. Я з села Степове Василівського району, де зараз бої йдуть. Ми - біженці. Сидимо в Запоріжжі. 

24 лютого біля нас бої почалися. Перший місяць ми сиділи в підвалі. Стріляли сильно, а потім ми виїхали, бо сильні бої були. Наші хати розбили. Немає нічого живого там.

Нас наші хлопчики-військові - молодці, допомогли нам виїхати звідти, і ми приїхали до Запоріжжя. Зовсім без нічого, в тому, що було на нас. Нам сказали, щоб виїхали до п’ятої вечора – ми так і зробили.

Нічого приємного там не було: тільки одні вибухи і страждання. Сиділи без хліба, без нічого.

Наших домівок немає, їх розбили. Що було з господарства - нічого немає, все побите. Сидимо тепер без нічого.

Хочу, щоб закінчилася війна скоріше, щоб був мир на землі, а діти й онуки наші не страждали.