Мені 71 рік. Я з Василівського району, із села Степового, там зараз бої йдуть. Ми біженці. Наразі в Запоріжжі. 

Перший день війни – це було 24 лютого. Бої почався, стрілянина. Перший місяць ми сиділи в підвалі, тому що стріляли сильно. А потім ми вихали, бо сильні бої були. Наші хати розбили, там немає нічого живого.

Нам наші хлопчики-військові допомогли виїхати звідти, і ми приїхали сюди, в Запоріжжя.

Вихали без нічого, у тому що було на нас. Нам сказали до п'ятої вечора виїхати - ми так і зробили. Гуманітарну допомогу ми отримували.

Нічого приємного не було - одні вибухи і слідування. Сиділи без хліба, без нічого… У нас домівок немає, розбили. Що було з господарства – усе побите, нічого немає. 

Мрію, щоб війна закінчилася скоріше, щоб був мир на землі і наші діти та вони не вийшли.