Війна застала Світлану Григорівну в Гуляйполі. Жінка пригадує, що сильні обстріли в місті почалися 4 березня. Наступні два тижні її сім’я залишалася дома. З перших днів не стало світла та води, закрилися магазини, тому місцевих жителів виручала гуманітарна допомога. З кожним днем ставало небезпечніше і заради дітей та внуків сім’я вирішила виїхати. Героїня зазначає, що тепер цінності змінилися та вірить, що добро переможе.
.png "«Я досі не вірю, що живу у часи війни»")
.png "«Я сидів у підвалі, коли тривали бої»")
.png "Імена")
