Моя дитина неймовірно талановита та різностороння: вона захоплюється музикою, танцями та співом. Їй дуже подобається шити, створювати поробки, плести з бісеру та навіть займатися перешивом одягу. Окрім творчості, вона веде власний блог та майстерно робить презентації в Canva. Вона мріє про майбутнє, де зможе стати гарним ветеринаром і допомагати тваринам. Вона має почуття гумору і здібності до стендапу, а також любить малювати, проявляючи себе у всьому, за що береться.

Після початку повномасштабного вторгнення наше життя замкнулося в межах болючої ізоляції, яка докорінно змінила повсякденність нашої родини. Війна дуже сильно вплинула на доньку, а додатковим важким випробуванням стала хвороба бабусі. Найважче спостерігати за дитиною, яка через перехід на дистанційне навчання втратила живий зв’язок із однолітками, залишилася без друзів і тепер глибоко сумує за звичним дитинством.

Мене ж постійно супроводжує гнітюче відчуття безсилля, адже неможливість повернути дитині соціальне життя та захистити її від самотності стала моїм найбільшим внутрішнім болем. Найстрашнішими в нашій пам'яті закарбувалися саме перші тижні війни.