Життя усіх змінилось. На початку ми були вимушені жити у сирому підвалі, повністю змінити звичний устрій життя. Поліна в цей час перебувала на початку підліткового віку, були гормональні збої. Усе це створило невиправний слід. На жаль, тепер наші діти - діти війни.

24.02.22 ми були вдома. Мене розбудила донька з криками: «Мама, що це таке? Що відбувається???». Це був жах, розгубленість, хаотичні дії. Ми зібрали одну валізу, документи і спустились у підвал. Саме тоді наше життя поділилось на ДО і ПІСЛЯ.

Було нерозуміння з її боку, очі сповнені сліз, відчай. І питання, яке розбило моє серце вщент: «Так моє день народження ми не будемо святкувати?» Хоч її день народження восени, а був лише лютий.

Першими днями жаху стали перші числа березня 2022 року, коли літали винищувачі. Цей звук і гул неможливо передати. Потім, у березні 2022 року, розбили садок і школу Поліни. Найстрашнішим днем стало 19 квітня 2022 року, коли прийшла звістка, що наш родич, захищаючи від росіян, загинув під Харковом. А далі ми вже й не рахували днів.

Нам усім потрібна або буде потрібна допомога та реабілітація.

Дякувати Богу, ми не переживали повної відсутності їжі. Було лише 18 годин без їжі, але потім усе вирішилось.

З нами є янгол-охоронець - мотанка, зроблена власноруч.