Олена Вікторівна з чоловіком вісім місяців жила без комунікацій під обстрілами. Вони декілька разів виїжджали з дома, але все одно повертались

Мені п’ятдесят сім років, ми живемо з чоловіком в селі в Гуляйпільському районі. У нас вісім місяців не було світла, води та газу. У нас є двоє дітей, у них вже є свої сім’ї. Вони мешкають в Запоріжжі.

Ми були дома, коли почалась війна. Від голосних звуків літаків було дуже страшно та моторошно.

Декілька разів ми виїжджали з дому через постійні обстріли. Також було важко жити без світла, води та газу. Складно було все. 

На початку війни було дуже складно з продуктами, але потім нам почали привозити гуманітарну допомогу. Також ми садили на город. Жили по можливості.

У нас евакуації із села не було, ми виїжджали при необхідності кожен на своєму транспорті. Наші тварини залишались дома, тому ми приїжджали, годували їх. Ми виїжджали в Запоріжжя, бо там знаходяться наші діти, і нам туди найближче.

Наше життя зараз - це постійний стрес, звикаємо до всього. Ми віримо в ЗСУ, віримо в нашого президента, і віримо, що скоро все стане на свої місця.

Я не знаю, коли закінчиться війна, але хочеться, щоб якнайшвидше. Думаю, що до нового року наші території звільнять. Точніше, ми сподіваємось, а там буде видно.