Прожегач Матвій, 9 клас
Мукачівський ліцей №6
Вчитель, що надихнув на написання есе: Дубей Марія Василівна

Моя Україна майбутнього

Кожна людина в душі романтик. Ми часто мріємо, будуємо свої плани на життя, думаємо про майбутнє нашої України. Кожен із нас має свої ідеали: ідеального себе, ідеальних друзів, ідеальну сім’ю, ідеальну державу і врешті-решт ідеальне життя. Я вважаю, немає нічого поганого в тому, що людина хоче жити в ідеалізованому нею світі. На думку мені спадає прислів’я: «Хто нікуди не цілиться – той нікуди не поцілить».

Україна – це прекрасна держава. Вона має славну історію з багатьма видатними постатями, яких знають у всьому світі. Ми можемо пишатися, що є нащадками Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Данила Галицького, Богдана Хмельницького… Але не одними політичними діячами славиться наша земля, а й відомими філософами, вченими, науковцями, культурними діячами. Ці люди жили в різні часи, але їх завжди об’єднувала спільна ідея – згуртувати український народ навіть тоді, коли видаються всілякі валуївські циркуляри, емські укази, коли ворог наступає з усіх сторін, щоб стерти з лиця землі українську ідентичність. Своїм життям, діяльністю видатні українці показували всьому світові, що ми – не москалі, не поляки, не румуни, не угорці, а українці - велика нація, у той час, коли офіційна влада забороняла все, що пов’язано з Україною, розстрілювала та катувала всіх свідомих людей. Наша рідна земля окроплена кров’ю та слізьми мучеників. Не було такої сім’ї, яка б не оплакувала свого батька, чоловіка чи брата.

Але недарма вважають: щоб земля родила, спочатку її потрібно зорати. І справді, скільки неймовірних і захоплюючих історій може розповісти будь-який українець. Звичайно, кожен із нас є неперевершеним поетом та художником, який змальовує не тільки своє життя, а й своєї країни.

Проте, щоб творити, потрібно мати пензлик та фарби. Але полотном для картини має бути наша героїчна історія. Згадую слова Максима Римського: «Хто не пам’ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього, хто не відає про славу предків, той самий не вартий пошани».

Одним із найважливіших обов’язків кожного українця є зберегти свою історію, національну свідомість, релігію, ідентичність, культуру, мову, традиції.

Отже, я з гордістю можу сказати, що Україна є Богом нам дана земля, на якій українці мають бути господарями. Але, на жаль, є ще багато людей, які й досі не зрозуміли, що наша країна може існувати тоді і тільки тоді, коли українці будуть єдині та розрізнятимуть, де є добро і де є зло. Я прагну жити в країні, де люди свідомі, сповідають моральну цінність та Божі заповіді, де люди єдині у своєму прагненні до розбудови України, і в думах яких закарбовані слова:

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер і трави, і води…
В годину щасливу,
і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть у труді, у коханні, в бою
в цей час, як гудуть батареї!
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею.