Мусенко Юлія

ОЗ "Вирішальненська ЗОШ І-ІІІ ст. Сенчанської сільської ради Полтавської обл."

Вчитель, що надихнув на написання есе - Прокопенко Наталія Іванівна

Вона змінила моє життя…

Навіть у ХХІ столітті війна не дає спокою людям. Україна бореться за свою свободу, за свою долю, майбутнє, незалежність, мир, добробут. Наш сильний український народ відстоює свої права на життя у щасливій країні. Війна… Це  дуже страшне слово  чорного кольору.  Це історія жахів та болю, страждань і невідомого майбутнього.  Це щось неприродне, жорстоке, божевільне.  Планеті потрібен мир і щасливе майбутнє!

24 лютого Росія безжалісно вторглася на територію моєї країни. Ранок… П’ята година. Телефонний дзвінок. Це сестра: «Дорогі мої, почалася війна!» Із цих слів життя моєї родини поділилося на дві частини – до та після ворожого вторгнення.

Мене охопив увесь спектр емоцій: страх, панік, тривога, гнів, розпач,  шок та здивування, що це насправді відбулося. Що буде далі? 

Цієї миті усі телеканали країни об’єдналися, щоб транслювати інформацію про російського агресора похвилинно. Наш Президент Володимир Зеленський підписав указ «Про введення військового стану в Україні». Країна стала обороняти свій суверенітет і право на життя. Війна торкнулася кожного українця. Українці об'єдналися як ніколи — організовували блокпости, голими руками зупиняли танки та БТРи, виходили на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не вміють.

Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо. Наша нація не зламається, бо ми маємо найсильнішу зброю  - любов до нашої рідної землі.

Із перших годин війни люди намагалися передбачити всі можливі сценарії. Підготовка включала такі справи як купівлю продовольчих товарів і медикаментів, зняття готівки, набирання води в усі доступні ємності, заряджання павербенків, заклеювання вікон, пошук та облаштування укриття. На вулицях міст та сіл виростали черги у магазинах, на заправках, біля банкоматів. Але люди в чергах поводили себе виважено, з розумінням.

Зазнавши ганебної поразки в боях за Київ та Харків, ворожа навала вдалася до відвертого тероризму: від 10 жовтня 2022 року почерговими хвилями завдавала масованих та методичних ракетних ударів по об'єктах критичної інфраструктури України.

У нашому класі з’явилися дві дівчинки- переселенки з Харкова. Навчання проводилось дистанційно. У перші дні нас усіх переслідував страх стати ціллю ворожих ракет та дронів. На щастя, наш регіон найменше страждає від російських обстрілів. За це ми доземно вдячні нашим сильним і сміливим українським воїнам, нашим янголам-охоронцям. 

Хочеться згадати книгу  «Лютий лютий 2022. Свідчення про перші дні вторгнення» авторок Дарії Бури та Євгенії Подобної. Це твір про ранок 24 лютого 2022 року, коли «ми усі прокинулись в іншій реальності, де небо над нами розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро зупинили рух поїздів і слугували укриттям, і навіть маленькі діти почали розрізняти обстріли з «Граду» й постріл з танку».

Авторки влучно зазначили: «Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, ми вирішили зібрати спогади людей про перші дні повномасштабної війни. Щоб пам’ятати...»

Перші дні — стан жаху, але водночас спротиву, який показав стійкість України, — це саме те, що побачив про нас світ через перші шпальти видань. Цього часто не бачили навіть самі українці, перетворюючись на героїв найвідоміших світових світлин, рятуючи власне життя, захищаючи домівки, стаючи жертвами і супергероями водночас. У цей час у нас народилася нова легенда. Легенда про «Привида Києва». У перші дні російського вторгнення Привид здобув шість перемог у небі над Києвом. "Привид Києва – це супергерой-легенда, чию постать створили українці! Це швидше збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил, які захищають небо столиці. Які раптово з’являються там, де їх не чекають!" — кажуть в командуванні. На мою думку, Україна народила багато сміливих людей, які готові померти, захищаючи незалежність рідної держави.

На жаль, є люди, які зраджують своїй ідентичності й Батьківщині. Важко занурюватись у свідомість особистості, але можна побачити передумови зради, якщо спостерігати за поведінкою людей, за їх уподобаннями та вчинками. Перед вибором – чи бути вірним присязі, чи стати зрадником, людина пройшла певний життєвий шлях і маючи певний досвід, сформулювала підсвідому мотивацію до вчинків. Трапляються ситуації, коли людей пожирає жадоба збагачення, інколи перемагає так званий менталітет радянської людини, інші є садистами або боягузами. Тому вони зраджують, продають Україну за гроші. Інколи ці суми просто смішні — 200-300 гривень. Зрадники скидають місця розташування наших ППО, ставлять мітки на критичній інфраструктурі, продають усе й усіх «за 30 срібників». На превеликий жаль, такі випадки не поодинокі. Ворогам, звісно, це на користь.

10 жовтня 2022 року агресор завдав перший масований ракетний удар по електричній інфраструктурі. На той час я гостювала у сестри. Ворог позбавив мене можливості повернутися додому.

Зупинилося все. Уся країна була без світла. Уводилися графіки вимкнення світла по Україні. Навчання стало маже неможливим. Та мій незламний народ навіть тоді не впав у відчай, а продовжував боротися! Це ще один доказ того, що в наших жилах тече козацька кров предків. 

Війна - страшний час. Це конфлікт між державами, що призводить до великих руйнувань, загибелі та народження нових героїв. Під час війни знищуються цілі міста й села, дороги, інфраструктура та навколишнє середовище. Люди втрачають свої домівки, родини, а життя змінюється назавжди. Війни порушують мир і порядок, залишаючи після себе зранені душі й серця. Війна - це трагедія, яка створює лише хаос.

 Ми змінились, переосмислили цінності, навчились розставляти пріоритети, задумались про речі, які раніше не виникали у нашому житті. Ми, українці, прагнемо побудувати нову реальність світу, де усі конфлікти будуть вирішувати  дипломатичним шляхом. Наші діти хочуть жити в щасливій, незалежній і квітучій країні. Без сирен, тривог, вибухів і сліз.

Ми пишемо свою історію потом і кров’ю уже кілька століть. У нас є наснага й бажання відбудувати Батьківщину-сад! Наша нація не зламається, бо ми маємо найсильнішу зброю – любов до рідної землі. Так було, так є, так буде завжди! Я вірю у свій народ, у себе, у наше військо!