Олена Василівна втратила все, що мала у рідному Маріуполі, після приходу росіян

Я спала у своїй квартирі в Маріуполі, але з самого ранку 24 лютого мене розбудили вибухи. Згодом у місті зникло світло, вода та зв‘язок, тому я була змушена покинути рідну домівку.

У Маріуполі залишились мої батьки, я дуже за них хвилювалась, бо не могла з ними зв’язатись. Вони палили багаття і так варили собі їжу з заздалегідь куплених продуктів.

Батьки боялись вийти на вулицю, тому більшість часу сиділи в підвалі. Мені довелось самотужки шукати людину, яка їх змогла врятувати та вивезти з розбомбленого міста.

Наразі я живу з батьками окремо, бо немає грошей, щоб винаймати велике житло.

У центрі міста у нас з батьками була квартира, яка згоріла під час ворожої атаки. До війни я працювала юристом, а зараз безробітна та вагітна.

Про війну мені нагадує мій телефон, адже у ньому я читала сумні новини. Коли почали скидати авіабомби на центр Маріуполя, я впустила його і розбила на ньому задню кришку.