Житло Лариси у Харкові пошкоджене, тому вона була змушена виїхати у Полтавську область

Мені 62 роки. Я переселенка, приїхала з Харкова в Полтавську область. Я дуже давно зіткнулася з цією війною, бо у мене чоловік із Луганської області. 

24 лютого о четвертій ранку прибіг молодший син і сказав, що почалася війна. Ми живемо недалеко від авіазаводу, тому все почули. Уночі дуже стріляли, там була диверсійна група. В той же день були вибухи на заводі. Ми поїхали з міста 3 березня. Взяли з собою одну сумку. Нас вивіз на машині менший син із друзями.

У Харкові ми сиділи в підвалі, а всі наші запаси були у квартирі. Слава Богу, ми не зіткнулися з гуманітарною катастрофою, бо чоловік ходив брати продукти. 

Одного разу чоловік зайшов у квартиру, а коли вийшов, то вікон там уже не було. 

За цей час я їздила додому один раз. Якраз тоді за сто метрів від нас були вибухи. Я дуже боялася.

Я не знаю, коли і як може скінчитися війна. Я пенсіонерка. Не знаю, куди повернуся, що робитиму. Мабуть, тут залишимось, поки все не закінчиться.