Нечипорук Вікторія, група КК 2-24, Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище

Вчитель, що надихнув на написання — Телицина Світлана Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це слово, яке викликає в нас страх, тривогу та безліч запитань. Однак, коли мова йде про мої 1000 днів війни, це більше ніж просто цифри. Це історія мого життя, мого зростання і моїх змін.

Я ніколи не думала, що опинюся в ситуації, коли війна стане частиною моєї реальності...

Перші дні війни були найскладнішими. Я пам’ятаю, як прокинулася від звуків вибухів. Це був шок, я відчувала страх, невизначеність і безсилля. Мої друзі і я намагалися розібратися, що відбувається, бо дорослі також були розгублені.

Поступово війна стала ніби рутиною, ми вчилися жити в цій страшній реальності.

У цей період мені хотілося більше проводити часу зі своєю сім’єю, я почала цінувати прості речі, які раніше не мали для мене важливого значення. Я зрозуміла, що життя складається не тільки з великих досягнень, але і з маленьких радощів, приємних моментів, які ми часто ігнорували раніше.

Ось тоді я почала активно брати участь у волонтерських проектах, і це стало моїм способом допомоги. Якщо чесно, то саме тоді я по-справжньому повірила в себе, в свої можливості, відчула, що можу і хочу чогось досягти в цьому житті, незважаючи на війну, стала дорослішою, свідомішою, я чітко розумію, що я сильна незалежна українка.

Ці 1000 днів показали мені, як важливо бути разом, єдиними, саме так, як об’єдналися, згуртувалися всі люди, щоби перемогти ворога. Я вірю, що наша єдність — це найпотужніша зброя. 

І зовсім скоро наша країна очиститься від бруду, а потім відновиться і стане ще кращою і сильнішою. Я знаю це напевно.