Анжела з сім’єю з 2014 року тричі змінила місце проживання. Їх останню квартиру знищив російський обстріл

Я працюю провідником. З першого дня війни у 2014 році ми почали евакуювати людей з Донецька. Мені разом із дитиною прийшлося з Ясинуватої виїхати до Харкова, а потім – в Охтирку.

У цьому році війна також застала на роботі, тільки я вже працювала черговою по переїзду. З кордону в місто Охтирку зайшли наші «руські браття». Нам довелось відчути авіабомби, літаки – це зовсім інше, ніж «Гради». 

Моя квартира зараз розбита – у нашу багатоповерхівку влучив снаряд, і вона тепер повністю непридатна для житла. Біля нас ще є п'ятиповерхівка - там знесло повністю дах, а у нас - перший-другий поверх.

На непідконтрольній Україні території знаходяться моя мама і брати, які вимушені там жити. Наприклад, брата прийшли забрали, і він зараз воює проти мене. Маму маю перший раз контузило, а другий раз поранило в шию, і рану зашили тільки через місяць. Будинок її побитий. Вона досі там знаходиться. А мій чоловік воює проти них.

У мене двоє діток, тому ліки в аптечці були. Речі й документи були зібрані, бо я це вже раз проходила і знаю, що в такій ситуації робити. Нам прийшлось виїхати недалеко, до сестри в село. З продуктами проблем не було: допомагала сільрада, у сестри було своє господарство. Були черги в магазинах за хлібом. 

В Охтирку приїжджали волонтери, які давали гуманітарку внутрішньо переміщеним, і від Фонду Ріната Ахметова давали також нам гуманітарну допомогу. 

Ми дуже вдячні Рінату Ахметову, що він нам допомагає і не забуває своїх людей, де б ми не були. 

З робити зателефонував мій начальник, сказав: «У тебе є десять хвилин, щоб звідси виїхати».  Наш переїзд знаходиться на в'їзд в місто, а там йде траса, на Харків і Суми йде розв’язка. Ми швидко зібрали свої речі і поїхали. Через п’ять хвилин біля нашого будинку заїжджали танки, стріляли по вікнах і по чому хочеш. Коли виїжджали, нам назустріч також їхали танки, але то були наші, які відстоювали наше місто.

Я б хотіла, щоб все завершилося якнайшвидше. Все ми відбудуємо. У нас народ дружний: один одному допомагають, підтримують. Дякую людям, які нам шлють допомогу, яку вони можуть нам надати: продукти, речі. Я думаю, все буде добре. Ми готові працювати, і зараз вдень і вночі працюємо.