Ользі Федорівні часто доводилося бачити, як над головою з свистом летять снаряди. У 2014 році вона працювала в полі, куля потрапила в коліно. Лікарі змогли допомогти лише після третьої операції. На початку воєнних дій їй було дуже важко, та згодом звикла. Жінка живе із сином, але дуже переживає, що дочка, онуки і правнуки залишаються в Луганську і немає можливості з ними бачитися.

Наш організм – як стиснута пружина, ми досі не можемо розслабитися