Ліннік Олександр, 10 клас, Полонський ліцей № 2 імені О.Боброва

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кудряшова Олеся Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна... Це слово, яке раніше здавалося далеким і таким, що належить лише історичним книгам чи фільмам, раптом увірвалося в реальність нашої родини. Це не просто конфлікт, що відбувається десь далеко, це подія, яка змінила кожен аспект нашого життя. До війни наше життя було спокійним і передбачуваним. Ми будували плани на майбутнє, займалися щоденними справами, думали про відпустки та свята. Однак, коли пролунали перші вибухи і почали надходити новини про вторгнення, усе це раптом втратило своє значення.

Ми залишилися вдома, в Україні. Хоча думки про евакуацію виникали, рішення залишитися було продиктоване глибоким зв'язком із рідним краєм і почуттям відповідальності.

Ми вирішили зустріти виклики разом, підтримуючи один одного. Було страшно, але ми відчули, що наш дім — це більше, ніж просто стіни. Хоча війна принесла багато болю та невизначеності, вона також навчила нас цінувати кожен момент. Тепер прості речі, такі як спільні вечері або звичайні розмови з рідними, набули особливої ваги.

Ми змінилися, стали сильнішими та ближчими один до одного, навіть у цей час постійної напруги та тривоги.

Ця війна змінила нас назавжди. Вона принесла страх і біль, але разом з тим зміцнила нашу родину. Ми залишаємося разом, підтримуємо один одного і віримо, що настане той день, коли ми зможемо знову жити у мирі й безпеці.