Чуніка Дар’я, 11 клас, Ліцей імені Б.Д.Антоненка-Давидовича Охтирської міської ради Сумської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Браїлова Олена Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна стала для нас великою трагедією, викликом на виживання та збереження нашої ідентичності. Кожен день вимагає від нас сили, витривалості та єдності. Ми боремося не тільки за свою землю, а й за свободу, гідність і майбутнє наших дітей. Тисяча днів війни – це тисяча сходів і заходів сонця, сповнених болю та тривоги. Але незламність та віра в перемогу ще живуть у наших серцях. Кожен день – це битва не лише на полі бою, а й у серцях та думка мільйонів патріотів.  

Ці дні змінили наше життя кардинально, ми звикли до повітряної тривоги, до новин про обстріли, до закликів про підтримку наших воїнів та допомогу волонтерам.

Але ця тисяча днів навчила нас важливим речам: цінувати кожен мирний ранок, любити, посміхатися, вірити. Для нас кожен день став уроком любові до Батьківщини та боротьби за вільне й щасливе життя на своїй землі. Сьогодні ми згуртувалися, стали однією великою родиною. Тисяча днів показали:  ми – сильна духом нація і здатні вистояти усі випробування. Ціле століття українці боролися й вистояли, і ми вистоїмо перед цим лихом. Медики, волонтери та звичайні люди згуртувалися, щоб допомагати один одному у важкий час.

Усі вони сьогодні є частиною фронту. Кожен маленький внесок –  це важлива й  необхідна підтримка наших воїнів,  усієї рідної України.  

Тисяча днів війни перетворили кожного з нас на воїна у своїй сфері життя та діяльності. Кожен на своєму місці робить усе можливе, щоб наблизити перемогу. Хтось тримає оборону на передовій, борючись із ворогом, хтось плете маскувальні сітки, інші збирають гуманітарну допомогу, готують їжу для захисників чи ділиться останнім із тими, хто втратив усе. Але в цій спільній боротьбі немає неважливих справ: кожен добрий жест робить нас сильнішими. 

Тисяча днів війни стали для нас важким випробуванням, але кожен із цих днів наближає нас до перемоги. Ми навчилися цінувати найпростіші речі: мирний ранок, усмішку рідних, звуки, що не лякають. Ми навчилися допомагати одне одному, бути міцною підтримкою для тих, хто поруч. І хоча часом здається, що цей шлях нескінченний, ми віримо, що кожен новий день приносить нову надію, наближає нас до перемоги.

Ми йдемо вперед, незважаючи на втому й біль, тому що знаємо: перемога неминуча, і вона буде за нами! Вона в наших діях, у нашій згуртованості, у нашій непохитній вірі в краще майбутнє для України, а значить – і  для кожного з нас!

Кожен із нас уже змінив цей світ, і разом ми його змінюємо щодня. Попереду ще багато викликів, але з такою любов'ю до Батьківщини, з такою підтримкою один одного ми обов'язково переможемо ненависного ворога, обов’язково! І той день, коли кожен із нас радісно зустріне світанок перемоги у вільній Україні, стане найяскравішим у нашій історії. Ми віримо в це!