Наука виживання під час війни від жінки, яка готувала варення з тюльпанів та робила борошно з жолудів. 

24 лютого я була вдома. О четвертій ранку зібрала сестру і племінника-аутиста - вони поїхали до спецшколи. Наготувала обід, випровадила їх на електричку до Харкова. О 4:30 сестра зателефонувала і повідомила, що почалася війна. Я вискочила з дому і побігла в Балаклію. Там мій син-аутист навчався у спецшколі. Назад в село ішли пішки.

Ми з сестрою та дітьми-аутистами не могли навіть виїхати із села через артобстріли.

Окупанти розбомбили наш будинок. У той момент діти знаходилися у ньому. Шокувало, як вони взагалі живі лишилися. В цей момент мене вибуховою хвилею вдарило об паркан, і снаряд, від якого мене відкинуло, влучив у місце, де я була 20 секунд назад.

Я отримала травму голови і нервовий зрив, діти і сестра – психологічні травми. У племінниці на нервовому фоні сталося загострення, їй необхідна операція. У мами – загострення гіпертонії.

А ще у мене страх і панічні атаки після удару. Пройшла лікування, і буквально щойно змогла працювати – старалася робити по максимуму. Інші члени сім'ї набагато спокійніші.

Під обстрілами допомагало читання книг, особливо «Садотерапія», автора не пам'ятаю. Ця книга надавала сили працювати, і поки не почалися масовані обстріли, ми посадили шість городів. Я навіть встигла закатати варення із тюльпанів. Також дітям читала «Джури козака Швайки», «Не купуй нічого, май усе», «Нехай буде вода. Досвід Ізраїлю». А також, на жаль, не встигла дочитати і забула вдома «Огород для ленивых» Бориса Бублика. На даний момент також допомагає листування у телеграм-каналі доктора Комаровського «Здравствуйте, доктор!»

Через війну у нас немає житла. Всю худобу втратили. Всі інструменти та приспособи теж. Чотирирічний запас продовольства лишився напризволяще. 

Але був і такий момент: мене розчулила під час війни допомога і підтримка від сусіда, з яким у нас завжди були напружені відносини.

Я завжди любила робити усілякі заготовки продуктів харчування, деякі навіть давала односельчанам. Коли закінчилася олія, навчилася давити її сама із запасів. Коли почало закінчуватися борошно, пекла із горохового, жолудевого, з кореня пирію. Я займалася травами, тому знала, які рослини є їстівними.

В евакуації були деякі проблеми. Наші батьки проживають в передмісті Харкова у нашої старшої сестри, вони потерпають від нестачі продуктів. Я і моя сестра навпаки – отримували соціальну допомогу по догляду за дітьми з інвалідністю. Але ми поставили господарство так, що повністю себе забезпечували продуктами і не мали взагалі ніяких відходів.