Того ранку, 24 лютого, ми вдома спали. Мали їхати до школи. Потім нам зателефонували і сказали, що танки вже заходять у місто.

Не було світла, води, зв'язку, ліків, жодної інформації про рідних. Лише постійні гучні були обстріли… Був шок від запуску ракет С-300, які були поряд з нами.

Нам довелося виїхати з родиною. На лівому березі Херсону залишились рідні, дім, який ми будували 15 років. Наш будинок підтопило і тепер не знаємо, що з ним взагалі. Усе життя пішло шкереберть…

Допомагали небайдужі люди, ділились продуктами.

До війни ми мали свій маленький бізнес.