Коли розпочалася війна, була вдома з восьмимісячним малюком. Збирала речі для переходу до підвального приміщення школи.

Оскільки нас окупували буквально за добу, можливості десь виїхати вже не було, нажаль.

Найбільші труднощі почалися в шкільному підвалі. Дитині 8 місяців, приміщення без води, опалення, темне, по коліна піску. Але все витримали, один одному допомагали, було багато діток.

Найбільше шокувала просто страшна подія, коли майже в мене на очах застрелили мого сусіда, просто за те, що він йшов по тротуару на зустріч російській колоні.

Під час війни стикнулися з гуманітарною катастрофою. Моя найбільша проблема була знайти дитині підгузники та суміш для харчування, оскільки запастися не встигли. Але все почало вирішуватися поступово, аптеки та магазини в нашому містечку почали безкоштовно роздавати товар, тож вдалося прокормити і, навіт, вилікувати дитину, яка захворіла під час перебування у підвальному приміщенні.

Нажаль, війна позначилася на стосунках з чоловіком. Наразі ми розлучилися.

Зараз у мене відпустка по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Далі планую вихід на роботу.

Багато приємних відчуттів було, коли бачила, як люди допомагають в біді один одному.

Про війну нагадує дирка в даху.