Солодовников Ярослав, 1 курс, ВСП "Фаховий коледж зв'язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Борик Ірина Дмитрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Повномасштабне вторгнення стало переломним моментом для всієї країни. У цей складний час кожен з нас шукав спосіб бути корисним. Я не був у зоні бойових дій чи окупації — я залишався в Одесі.

Але саме тут, у тилу, я знайшов своє місце — місце, де народжується сила допомоги.

Мене звати Солодовников Ярослав, мені 15 років, і я одесит із народження. Я дуже люблю допомагати людям, особливо коли вони потрапляють у важкі ситуації. Я — інтуїтивний, витривалий, завжди готовий підставити плече тим, хто цього потребує.

Я долучився до волонтерського руху і почав працювати на гуманітарному складі.

Ми щодня розвантажували машини, що прибували з вантажем для людей із Херсона, Запоріжжя та інших постраждалих регіонів. Потім усе це потрібно було швидко і відповідально фасувати — продукти, ліки, засоби гігієни. Кожна коробка — це була надія для тих, хто втрачав дім і звичне життя.

Я пам’ятаю, як однієї ночі ми працювали до світанку, бо терміново треба було відправити допомогу на південь. Утома була відчутною, але ніхто не скаржився. Навпаки — нас об’єднувало розуміння, що ми робимо важливу справу.

Це була не просто фізична праця — це була підтримка, людяність, спроба дати іншим опору в найтяжчий момент.

Цей досвід назавжди змінив мій погляд на війну, на силу єдності, на те, ким є справжній українець. Допомога стала частиною мого життя — не як обов’язок, а як поклик серця. Моя родина пишається цим шляхом, і ми всі почали інакше дивитися на поняття «спільнота» та «майбутнє».

Сила допомоги — це те, що змінює не лише долі, а й світогляд. Це те, що тримає країну і людей разом навіть у найтемніші часи.