Село, яке мало стати прихистком для сім’ї Наталії Вікторівни, окупували росіяни

Для мене 24 лютого починалось, як звичайний день. Я готувала вечерю для рідних, коли зателефонував чоловік і сказав, що почалась війна. Нам довелось переїхати в село, де ми нікого не знали.

Бабусю віддали у пансіонат, бо в селі не було нормальних умов, щоб вона жила з нами. Попри те, що пансіонат був приватним, вона померла через два місяці. Ми навіть не могли приїхати, щоб поховати її, бо перебували на окупованій території.

Всі проблеми, які виникають, ми вирішуємо самотужки. Але я вдячна людям, які були поруч – вони нам дуже допомогли.

До війни я працювала продавцем, але зараз безробітна. Планую змінити професію.