Разом із чоловіком Людмила жила в Маріуполі на вулиці Купріна, навпроти ринку "Азовський". Це була перша лінія оборони. 10 днів ночували в підвалах, на холодних трубах. Одного разу у двір скинули бомбу. 

"Шквальний вогонь не припинявся. Летіли уламки. Повзком ми діставались підвалу. Побігли до лікарні #2. Я працювала в анестезіології. Дочка – в кабінет рентгенів. Бомбили лікарню сильно. Прильоти з 3:30 ранку. "Гради", бомби. Голодно, холодно. Води нема, їжі немає. Нічого із собою не взяли. Спали на підлозі. Гаряча вода без заварки – це свято.

Велика кількість поранених. Зять носив і поранених, і вбитих. Різали серветки для операційних із марлі. Страшно було. Багато людей прибігали з будинків, що горіли. Чоловік погано ходив. Тягнула його в підвал. Порвала коліно. 7 березня прибігли до лікарні. А 9 нашого будинку вже не було. І тільки 26 березня ми поїхали.

За що це? Від чого визволяли? Купріна, 33. Наш будинок знесли. На його місці зводять новий будинок для росіян", - розповіла жителька Маріуполя Людмила.