Артем, який на початок війни був школярем, разом з родиною до 9 березня перебував у Києві. Майже цілодобово вони ховались в бункері, який зі свого підвалу облаштував сусід. Мама Артема була вагітна і хлопець приділяв їй увесь свій час. Зрештою вони виїхали в село до бабусі, а потім в Кропивницький. Народження сестри стало для Артема і всієї його родини променем надії, який надає їм сенс життя.