Жили в сел. Комишани, Херсон, - неподалік від Чернобаївки. Збирала дитину до школи, готувала сніданок, потім почули вибухи...

Найбільші складноші були при пологах - народила 4.11.2022- ще в окупаціїї. 25 жовтня мене поклали на збереження в Херсонську лікарню ім.Тропіних- на слідуючий день поїхала додому, бо кацапи сказали звільнити приміщення для їхніх потреб. Через день подзвонив лікар і сказав, що родзал їм не підійшов і вони дозволили повернути породіль. Взагалі срок пологів був 11.11.2022, але погодилась народити раніше, у зв'язку з невизначеною ситуацією.

Так як ми жили в окупації, - отримувала як багатодітна мама 2100грн, на які ми жили з дітьми, та я ще й була при надії. Сказати, що було складно - не сказати нічого... Зараз ми виїхали до Миколаєва. Так як наше селище дуже обстрілюють.

Коли нас звільнили з окупації ми всі від щастя плакали, бо дуже довго чекали на це. До війни заробляв чоловік. Наразі не має можливості піти на роботу, так як маленька дитина - 8 місяців. І ще двоє діток - 9 років( навчається онлайн) і 6 років. Старша дочка (17 років) зараз в Одессі із бабусею.

Запам'яталась українська література і символіка, яку ми ховали під час окупації, бо нас часто обшукували.