Десь о пів на шосту ранку почався обстріл. Напроти мого дому вибухнула бомба, миттєво вилетіли вікна. 

Було неможливо виїхати: великі черги, сісти в потяг практично не вдавалося. Я виїхала, а чоловік залишився. 

Коли приїхала в Полтаву, залишилася ночувати в дитячому садочку. У мене є собака, їй вже 12 років, і ніхто не брав на квартиру з тваринами. Було непросто, але я не впадала в паніку. 

Своє майбутнє я бачу в Україні. Буду допомагати, чим зможу, робити все, щоб підтримувати країну.