Марії було лише дев’ять, коли світ навколо розколовся на «до» і «після». Напередодні їй наснився сон про війну, а вранці він став реальністю. Родина виїхала з Ірпеня та тиждень ховалася у підвалі, слухаючи жахливі вибухи й відчуваючи, що навіть шматок хліба стає недосяжною розкішшю. Потім була втеча за кордон і життя у Польщі, куди війна вигнала мільйони українців. Та навіть далеко від дому Марія щодня мріє про повернення. Вона знову й знову приїздить в Україну, нагадуючи собі: тут її серце, тут її майбутнє. Бо, як вірить дівчинка, війна закінчиться, і Україна матиме світле майбутнє.