Історії, які ви нам довірили
У першій день війни родина покинула Маріуполь, ставши вимушеними переселенцями вже вдруге
В мене двоє дітей, їм 3 та 12 років. Ми переїхали з Маріуполя. Коли у місті почали стріляти, ми сіли й поїхали з дітьми на машині. У перший же день війни виїхали. Зараз ми в Кам’янці-Подільському Хмельницької області.
Нам потрібно було вирішити питання з житлом, із навчанням дітей, тобто були труднощі побутового плану. Ще й грошей не було. Тут дуже дороге житло, та й усе дороге в принципі. Речей не було, ми тільки один чемодан із собою взяли. Головна трудність була у тому, що нам потрібно було все починати заново.
Нас досі шокує, що стріляють по мирному населенню, по житлових забудовах, по інфраструктурі, по торговельних центрах, по лікарнях.
Взагалі-то нас дуже важко шокувати, бо ми це все багато років бачимо.Ми з Донецька. У 2014 році виїхали в Маріуполь.
Я не знаю, коли війна закінчиться. Важливо, щоб вона закінчилася перемогою, і для мене найважливіше – щоб не здали Донбас, а до кінця відвоювали. Коли це буде – не знаю, але час не такий важливий, як результат.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
