Ус Олександра 

Гирявоісковецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лохвицької міської  ради Миргородського району Полтавської області, 9 клас    

с. Гиряві Ісківці

Вчитель, що надихнув на написання есе - Москальова Оксана Григорівна, вчитель української мови і літератури

Моя Україна майбутнього

Україна майбутнього… Це коли вже немає війни, стабільна економіка, науково-технічний прогрес, високий рівень життя, люди працюють в країні, приносять користь своїй державі. А я впевнена у завтрашньому дні, я знаю, що навколо мир, злагода, добробут і стабільність. У цій країні я хочу народити і виховати дітей, а вони своїх – моїх внуків. Це країна, в якій хочеться жити, а за кордон їздити лише у відрядження, у гості, на екскурсію чи відпочинок.

Хто з нас не мріяв про майбутнє? Я також задумуюся над тим, чим займатимуся, яку здобуду освіту, яку опаную професію,  яким буде моє завтра і що  я зроблю корисного? Сьогодні моя користь незначна, я ще школярка, але уся вона спрямована на допомогу ЗСУ та наближення нашої Перемоги у російсько-українській війні. 

Я бачу майбутнє моєї незламної України… Звісно, це повоєнні роки.  Спершу буде дуже складно відновлювати країну після безпощадної лавини звіриної жорстоклості сусіда-окупанта. Але з такими відважними, сильними духом, працьовитими людьми їй нема чого боятися, вона обов’язково подолає усі труднощі. Ми піднімемо нашу неньку разом, відбудуємо її, зробимо такою, що навіть інші країни їй заздритимуть. Це буде квітучий сад у центрі Європи.

Скільки кривавих доріг у боротьбі за волю пройдено нашим народом… Але з гордістю у серці можу сказати, що він не корився злій долі, народне прагнення волі щоразу відроджувалося з попелищ та руїн. Скільки тортур і заборон зазнали наші прадіди ще в царські часи, коли нас покріпачували, руйнували козацьку вольницю. Але вони зберегли найкоштовнішу перлину нашого спадку – рідну мову.

Українцям довелося пережити більшовицьку та німецько-фашистську окупацію. Колективізацію, голодомор, репресії, русифікацію. Нас безпощадно вбивали, засилали до Сибіру, відправляли у гулаги, випікали клеймо «ворога народу» та розстрілювали за святу синівську любов до Батьківщини. Це тисячі, мільйони загублених життів…

Нам потрібна Перемога, щоб розірвати  це коло страждань і будувати світле майбутнє. Ми точно на це заслуговуємо. Війна нас загартувала фізично і морально, а багатьом допомогла зробити правильний вибір: «Україна понад усе!» Ми стали  ще сильнішими, ще впевненішими в тому, що йдемо правильним шляхом.

Я,  без сумніву,  вірю в Перемогу. Ми  усі зібралися б на Хрещатику у ці щасливі дні, хоча й співали б сумних пісень…. Не змогли б стримувати сліз. 

А що ж я? Хочу пов’язати свою долю із екскурсійним туризмом та подорожувати Україною. Ще будуть руїни, ще не всі загояться рани землі української, але гордо ступатиму вперед!  Це моя Україна!!! Це пшеничні поля, буйні ліси, величні гори і степи, це княжа Україна – країна високоосвічених людей і мудрих керівників, це земля, на якій жили славні запорожці, що через свою мужність, відвагу і винахідливість стали відомими усьому світові.

А я хочу побачити все, усі дива природи, історії і культури своєї Батьківщини. Крим, Чорне море, кипариси, живопис Куїнджі, Ластівчине гніздо…  Говерла, смереки, дзвінокоголосі ріки-водограї, «Тіні забутих предків»… Кавуни херсонські, степи безмежні і спів цикад. Таємниці «зачарованої Десни»… На байдарках  Південним Бугом, на плотах по Сейму… Кам’янець-Подільський, Бакота, кришталева печера… Древній Чернігів, Крути, Качанівка… Батурин, Пустовійтівка, Суми, Симиренки… Канів, Тарас Шевченко…Чорнухи, мандрівний філософ Григорій Сковорода… Полтава, Іван Котляревський,  «Наталка Полтавка»… Опішне, вечори у Диканьці… Львівська кава, криївка, Володимир Івасюк… Бал хризантем, музей Леся Курбаса, повноводне Оскільське водосховище… Кропивницький, театр корифеїв, Кочубеївські штольні… Запоріжжя, Хортиця, тепле Азовське море… Одеський колорит, театри, кіностудія, дегустації… Святогірська і Києво-Печерська лаври… Відбудовані Донбас і Луганщина… Музеї війни –  музеї генетичної пам’яті. Нові маршрути новітньою історією… 

Я хочу вповні пізнати свою Україну. І тільки тоді моє серце дасть перепустку пізнавати весь світ. Тільки тоді, коли я розповім усім на світі про свою прекрасну, квітучу відроджену після жахіть війни Батьківщину, я зможу відчути справжню насолоду від далеких подорожей за межі рідного обрію…

Все буде Україна!!! Вона – зміст мого життя, вона – наш дім й основа для спільного щасливого майбутнього!