Панова Анастасія, учениця 10 класу Коробочкинського ліцею

Вчитель, що надихнув на написання есе: Пастухова Тетяна Михайлівна

«Війна. Моя історія»

Ввечері, напередодні початку  війни, я радісно  збиралася до школи: готувала, що вдягти, робила уроки та збирала портфель. Ніщо не передвіщало біди, як на ранок, о пʼятій годині,  мені подзвонив тато (він військовий)  і сказав, що почалася війна. Я відразу підскочила  з ліжка та побігла до бабусі з дідусем і сказала збирати речі, бо почалася війна. Дідусь не повірив, а бабуся була приголомшена. 

Мама спросоння і не зрозуміла, що за шум. Я бігала по квартирі і  галасувала, їй здалося, що хтось помер, бо чому ще можна так кричати та панікувати. На той момент я відчувала спустошеність, паніку та нерозуміння, що робити та як жити далі. Напевно, цей день був найгіршим для моєї родини.

До початку війни в нас була купа планів та мрій, проте наразі це вже немає ніякого сенсу. Ніхто навіть не міг уявити, що буде саме так, що так несподівано наше спокійне  життя обірветься, що всі будуть вимушені покинути свої домівки та відправитися по різних куточках світу. У цей день я зрозуміла, що, можливо,  ніколи вже не побачу свій рідний край та близьких мені людей. Війна принесла до українських домівок біль, горе та страждання.

Коли  відʼїжджали з домівки, ми прощалися с бабусею та дідусем, вони залишилися в окупації, проте потім через місяць зуміли виїхали. Мені було дуже тяжко усвідомлювати, що, можливо, я їх більше не побачу. Я не розуміла, за що так з нами, чому я маю їхати з  рідної домівки, в мене просто стояв ком у горлі…

Після повномасштабного вторгнення рашистів до  нашої країни ми багато чого переусвідомили. Те, що раніше ми не цінували, тепер є найціннішим. Те, чому ми не надавали значення, зараз набагато важливіше, ніж все інше. Зустрічі з рідними, телефонні розмови, повідомлення -  це зараз важливіше за  усе. Ти завжди береш слухавку, заходиш у гості , бо ти не знаєш, побачиш ти цю людину ще чи ні. Треба жити тут і зараз та цінувати все, що маєш. Бо, на жаль,  наше життя таке швидкоплинне.