Я жила у Херсоні, де працювала спеціалістом з маркетингу. У 2023 році моє мирне життя перервали вибухи, що лунали з Чорнобаївського аеродрому. Місто було окуповано, і я разом з чоловіком та дочкою вирішили втекти на підконтрольну територію. Нам довелося проїхати 1,5 тижні полями та посадками, переживаючи постійні допити, знущання, обшуки, роздягання від окупантів.
На новому місці ми зустріли дружність та підтримку людей, які допомагали один одному у скрутний час. Я була здивована та надихалась цією згуртованістю та відчайдушністю нації.
Але ми також стикнулися з багатьма труднощами: втратою роботи, доходу, продуктів, стресом. Дочка перейшла на вегетаріанське харчування через стрес, що погіршило її здоров'я. Я та мій чоловік також стали вегетаріанцями, адже не мали грошей на рибу та м'ясо.
Я не втрачала надії та навчалася на моушн-дизайнера, щоб мати можливість працювати віддалено. Я не хотіла мати нагадування про війну, тому позбулася всіх речей, що про неї нагадували. Я вважаю, що головне - що ми разом із сім'єю, а все інше - другорядне.
