Чоловік був у полоні, і тому нам довелось переїхати, бо це загрожувало нашому життю. Він не хотів з ними співпрацювати. Зараз чоловік у ЗСУ, а я хворію на діабет, інсулінозалежна, маю двох дітей, ми знімаємо житло.

Я перебувала з донькою у лікарні — їй 23 числа робили операцію, видаляли яєчник. Ми були в Херсоні, а молодша донька була вдома з батьком у Чогарі. Їй було дуже страшно, бо вона майже не могла ходити після операції. Ми не знали, як нам спускатися у підвал, доводилось по 5 або більше разів бігати туди з донькою по трохи. Дуже боялись, що шви можуть розійтися.

Коли ми їхали додому через пости окупантів, це було 10 березня, треба було якось забрати меншу дитину, тому ми повертались у село.

Я ходила до лікаря, купувала ліки, діти були засмучені, але з часом вони зустріли нових друзів, і їм стало легше. Нам допомагали люди та волонтери.